Демоны

Руйнівники дещо вищі за звичайних людей і в десятки разів важчі за них. Кожен їхній крок змушує землю тремтіти. Вбудована металева броня покриває їх з ніг до голови. Руйнівники не мають мови та не вміють висловлювати свої думки та бажання. Вони лише тупі виконавці волі Тарраска. Руйнівники володіють великим захистом від ушкоджень як фізичних, так і магічних. Руйнівники – не природні істоти і не є частиною екологічної системи Аквілліона. Вони ніколи не відчувають голоду та спраги і живуть, поки не будуть знищені в бою.

Бойові руйнівники створені демонами для контролю над звичайними сокрушителями на полі бою. На відміну від звичайних сокрушителів, бойові сокрушителі носять обладунки з невідомих металів, які при пошкодженні відновлюються до первісного стану. Але, на жаль, після смерті сокрушителя його тіло починає горіти, а від живого металу залишається лише звичайне залізо.

Мстиві та могутні демони Вогню, покликані Хранителями з астрального виміру для знищення неугодних їм смертних. Іфрити являють себе у вигляді палаючих подоб людям духів, кажуть, їхня шкіра зроблена з застиглої магми.

-

Іфрит, який вирішив стати палаючим, має пройти воістину складні випробування. Він повинен піднятися на гору й стрибнути в жерло вулкана. Небагатьом іфритам вдається дістатися крізь сніги та мерзлоти до самої вершини, але ті, кому це вдається, здобувають неймовірну силу та владу над усіма слабшими іфритами.

Наги – розумна раса змієподібних людей. Вони віддають перевагу теплим вологим місцям і не люблять відходити далеко від своєї лігви. Холоднокровні нагі вкриті блискучою лускою і досягають у дорослому віці до трьох з половиною метрів завдовжки. Їхні очі, позбавлені брів, мають вроджений інфрачервоний зір. Зовні спокійні та мудрі Нагі можуть годинами стежити за жертвою, вибираючи час для вдалого смертоносного кидка.

Кажуть, у кожному храмі наг існує своя Королева. Вона надзвичайно спритна й сильна, здатна розрубати стрілу в польоті своєю глефою, а силою свого хвоста задушити навіть троля в міцних обладунках. На жаль, це лише чутки, адже якщо вижилі й трапляються, вони не поспішають ділитися секретами виживання. Скарби вбитої наги дістануться лише тому, хто зумів її здолати.

-

Міноси – високі мускулясті демони з людоподібним тілом та головою бика. Їхня шерсть зазвичай темно-коричнева, і вони носять мінімум одягу. Міноси обділені інтелектом, але це з лихвою компенсується чудовим зором, нюхом та рефлексами. У бою міноси крушать усе на своєму шляху з люттю, притаманною розлюченим бикам, і не знають страху перед жодною небезпекою. Міноси неймовірно сильні – це дозволяє їм носити дворучні сокири в кожній руці. Недооцінені навички бою міносів цією специфічною зброєю не рідко ставили під загрозу життя цілих загонів. Міноси здатні як блокувати найсильніші удари завдяки ширині лез своїх сокир, так і завдавати свої, не менш страшні за силою.

Міноси ветерани - це ті представники міносів, які живуть понад двісті років. Вони не люблять змінювати обладунки, тому ходять у старих, подряпаних зброєю. Здалеку їх можна впізнати за сивим волоссям на голові, але на відміну від людей, міноси з віком стають лише сильнішими: їхня шкіра міцнішає, а накопичені багатства, які можна здобути після їхньої смерті, неймовірно цінні. На жаль, для цього ще потрібно перемогти цю досвідчену машину для вбивств.

Вогняні дрейки – одні з найпідліших і жадібних істот у світі Аквілліона, вони завжди шукають нові способи для накопичення свого багатства, не соромлячись нападати навіть на добре озброєні та підготовлені загони. Луска молодих вогняних дрейків захищає слабко, і вони часто стають жертвами хижаків або мисливців на дрейків. Саме тому свою молодість вони проводять у глибоких підземних лігвах і не показуються з них, поки їхня луска не затвердіє і не набуде червонуватого відтінку. Доросліші дрейки вже можуть постояти за себе, оскільки володіють вогняним диханням – за допомогою особливих залоз дрейки виділяють газ, який при зіткненні з повітрям спалахує. Від вогняного дихання практично неможливо захиститися, воно прожигає навіть найміцніші обладунки і легко проникає крізь магічні щити.

Магмадемони – втілення союзу стихій Вогню та Землі. Ці істоти не є злом, але, уособлюючи ці дві небезпечні стихії, вони відчувають найсильнішу спрагу руйнування. Магмадемони виглядають як ожилі шматки магми, що проростають прямо з землі. Їхня особливість у тому, що вони не здатні пересуватися. Під час нападу вони жбурляють у своїх жертв гострі та гарячі шматки магми.

Суккуби – рідкісна різновидність демонів, що володіють здатністю пригнічувати магію супротивника, і хоча вони самі є магічними істотами, у бою вони більше покладаються на свою фізичну силу. Володіючи швидкістю, що перевершує уяву, вони можуть дістатися своєї жертви за лічені секунди. Як зброю суккуби використовують батоги, вирізані зі шкіри своїх жертв. Вони отримують несказанне задоволення, завдаючи іншим біль, але й самі, отримавши пошкодження, лише розлючуються, аби знести все на своєму шляху.

Джини ступили на палаючу землю Морґенгельма вже давно. Серед інших демонів джини вирізняються наявністю власних гротескних суспільних норм. Джини становлять велику небезпеку для заклиначів, оскільки здатні швидко позбавити здатності виголошувати заклинання цілий загін магів.

-

-

Мариди — наймогутніші серед джинів. Мариди керують дрібнішими джинами, кожен марид індивідуальний і себелюбний. Кажуть, що мариди — чудові оповідачі історій, але нікому не довелося зустрічати їхніх слухачів живими після розповіді.

Дукіклопи — представники розумних демонів, високі та сильні людиноподібні істоти з копитами замість ступнів. Живуть племенами й озброюються булавами з гострими шипами. Поговарюють, що вони є результатом впливу демонічних сил на сатирів. Також їх нерідко називають канібалами, але лише тому, що вони не проти поласувати жертвою, щойно прибитою булавою до землі.

Вождь дукіклопів, як правило, очолює своє плем'я, віддаючи команди й накази своїм підопічним. Вступивши в бій із таким, ви обов'язково зіткнетеся з представниками племені, які захочуть заступитися за вождя. Але якщо вдасться перемогти монстра — нагорода буде хорошою, адже в вождів нерідко можна знайти рецепти стародавніх регалій, давно забутих звичайними смертними.